КАРПУК ОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ
(06.02.1973-11.03.2024)
Карпук Олександр Степанович народився у селі Мшанець, Волинської області, Ковельського району 6 лютого 1973 року. Там на Волині провів своє дитинство, юність та навчання у Мшанецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів.
У 1993 році переїхав до Вільнянська працювати у Вільнянському слідчому ізоляторі оперуповноваженим. Пізніше був на посаді спочатку молодшого, потім старшого інспектора. Отримав неповну вищу освіту у Бердянському державному педагогічному університеті.
Службу в армії проходив у Вільнянському районі Запорізької області у роті нагляду та конвою.
Згодом вже працював у Вільнянській виправній колонії № 20, а останнім місцем роботи був Дружелюбівський виправний центр № 1, звідки Олександр пішов на пенсію за вислугою років.
18 лютого 2023 року був мобілізований першим відділом Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волинської області на військову службу під час мобілізаційної кампанії. Старший солдат Олександр у частині був стрільцем стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А 4898, а потім А 4447.
Обороняючи Україну від російських загарбників, Олександр Карпук загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області внаслідок мінометного обстрілу противником 11 березня 2024 року. До цього часу вважався безвісті зниклим, рідні з нетерпінням чекали захисника додому і вірили, що він живий. Та не судилося... Так, за результатами обміну полоненими, тіло загиблого захисника ідентифікували та повернули рідним.
У Олександра залишилися рідні: мама – Марія Петрівна, донька – Софія, син - Андрій та рідна сестра Ольга.
