Вільнянськ попрощався зі своїм захисником
Сьогодні Вільнянська громада вчергове пережила біль втрати, провівши в останню путь свого Героя - Пєчонкіна Дмитра. Він був відданим своїй країні та переконанням, мужньо захищав кожного з нас, поклавши життя за мир та свободу.
Дмитро Сергійович Пєчонкін народився 18 травня 1987 року у місті Вільнянську, де провів дитячі роки. Закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 3 (нині ліцей «Успіх»).
Пізніше проходив службу в армії у Чернігові, а потім у Дніпропетровську. А у 2005 році вступив до будівельного технікуму в місті Запоріжжя за спеціальністю «Ремонт двигунів іномарок».
Своє навчання Дмитро продовжив курсантом у Вінницькому вищому професійному училищі Департаменту поліції охорони. Після чого долучився до служби в охороні органів внутрішніх справ у місті Запоріжжя та отримав звання молодшого сержанта. З 2008 року працював у Заводському міжрайонному відділі охорони державної служби охорони Запорізької області.
Дмитро був призваний Вільнянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Запорізької області у 2024 році. Пройшов підготовку та був направлений до військової частини А 4699 у місто Суми.
У військовій частині служив навідником І механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти І механізованого батальйону.
6 січня 2025 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Александрія, Суджанського району, Курської області (рф), виконуючи призначення військовослужбовця, зник безвісті. Рідні та близькі чекали його повернення, але їм не судилося побачити Дмитра живим. Тіло нашого захисника під час обміну військовополоненими було повернено родині.
Дмитру забракло часу створити власний дім та сім'ю. На заваді стала страшна війна, що обірвала молоде життя на самому початку.
Під час церемонії прощання матері загиблого захисника Ніні Володимирівні було вручено почесну нагороду – нагрудний знак III-ступеня 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» – підрозділу, в якому Дмитро захищав державні кордони, на підтвердження нескореності та невимовної сили духу воїна, що до останнього стояв на захисті своєї Батьківщини та всіх українців.
Світла пам'ять про Героя назавжди залишиться в серцях його люблячої матері, батька - Сергія Миколайовича, двоюрідних братів Сергія та Сашка, сестри Юлії, тітки Тетяни та Ольги, а також побратимів та всіх, хто його знав.
Висловлюємо щирі співчуття та разом схиляємо у глибокій скорботі. Вічна шана нашому Захиснику!
