Ще один липневий день огорнутий невимовною тугою. Вільнянщина прощається з відданим сином України Колодяжним Володимиром Анатолійовичем
Ти – не вмер, ти – живий в наших думах навік і серцях.
Наче ватра горить шлях життя вдалині між зірками.
По небесних стежках ти пішов до Святого Отця
Україні світить з поміж зір яскравіше з роками.
Захищаючи рідну землю, наші воїни віддають найдорожче – своє життя.
05 липня поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району виконуючи бойове завдання (під час артилерійського обстрілу) загинув Колодяжний Володимир Анатолійович, навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки.
Народився Володимир 16 вересня 1980 року у місті Вільнянську.
Середню освіту здобув у Вільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3. Навчався У Запорізькому сільськогосподарському технікумі.
Працював Володимир у пенітенціарній системі, потім – трактористом на місцевому агропромисловому підприємстві на території Михайло-Лукашівської сільської громади, де й мешкав зі своєю родиною.
З 15 листопада 1999 по 10 травня 2001 року проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України.
06 грудня 2022 року був мобілізований та став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини.
Володимир був надзвичайно доброю людиною, а ще врівноваженим, принциповим, мудрим, - таким його пам’ятають усі рідні та друзі.
Сьогодні зі сльозами на очах, у глибокій скорботі з Володимиром прощається його мати Віра Анатоліївна, син Семен та донька Аліна, брати Євгеній та Дмитро.
Важко знайти слова втіхи й підтримки для рідних, друзів та побратимів. Щирі співчуття родині та близьким Володимира.
Побратими, друзі, знайомі та небайдужі люди з вдячністю та глибоким сумом схилили голову, розділяючи біль втрати з рідними.
Ми сумуємо і плачемо усі, бо втратили хороброго та мужнього воїна. Володимир показав нам приклад справжнього патріота, приклад хоробрості і відваги, він чесно і до кінця виконав обов’язок воїна і громадянина, віддавши своє безцінне життя за вільне майбутнє.
Він той, завдяки кому наші рідні та близькі, наші сім'ї будуть жити в мирі на землях вільної України… Він той, кого шануватимуть в історіях та розповідях нащадкам…
Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті, спогадах рідних, близьких та друзів, згадках бойових побратимів, пам’яті мужнього народу та вдячних нащадків…
Не забудемо… Не пробачимо….
Вічна пам'ять і слава Володимиру Анатолійовичу!
