Вільнянці провели в останню путь свого Героя – Андрія Тарковського
Не стримати сліз нам ніколи,
Бо важко повірити в те,
Що ти не прийдеш вже додому.
Твій дім тепер – небо святе…
Липень 2023 року для Вільнянська сповнений сумом, болем та жахливими втратами. Чергова звістка про загибель вільнянця сколихнула усе місто.
Захищаючи нашу Україну, нас з вами, у запеклому бою загинув Андрій Тарковський. Важко знайти слова втіхи й підтримки для рідних, друзів та побратимів. Це непоправна втрата.
Він мав би повернутись до рідної домівки з довгоочікуваною перемогою, повернутись до дружини та своїх дітей, відзначити свій 50-річний ювілей….
20 липня поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України, загинув Тарковський Андрій Борисович, командир 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти в/ч А 7278, штаб-сержант.
Андрій народився у Вільнянську 19 серпня 1973 року, де й мешкав зі своєю родиною. Мав багато друзів.
Середню освіту здобув у Вільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2. З листопада 1991 року по грудень 1993 проходив строкову службу. 15 років Андрій пропрацював у Вільнянській виправній колонії № 20. Після виходу на пенсію став приватним підприємцем.
З початком повномасштабного вторгнення, без роздуму, сумніву та зволікань, Андрій став на захист Батьківщини. Вже на другий день війни - 26 лютого 2022 року був мобілізований та розпочав службу у військовій частині А 7278.
Ціною власного життя він виборював право нашого народу бути вільним.
На превеликий жаль, ціна майбутнього наших дітей – це тисячі життів наших захисників, які із зброєю в руках мужньо, самовіддано без жодної ноти сумніву захищають рідну землю.
Трагічна загибель Андрія Тарковського – це не тільки біль родини, це біль усього міста.
Він був активною, життєрадісною. відкритою та світлою людиною, завжди готовий прийти на допомогу. Справжній патріот, вірний захисник своєї Батьківщини, люблячий чоловік, турботливий батько, зажди усміхнений та привітний. Таким він назавжди залишиться в пам’яті кожного з нас.
Щирі співчуття родині загиблого Андрія: дружині Юлії Валеріївні, сину Владиславу, доньці Алісі.
Провести в останню путь Андрія прийшли друзі, знайомі, однокласники, побратими, вільнянці, - усі ті, хто вважав за честь віддати шану Герою.
Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті, спогадах рідних, близьких та друзів, згадках бойових побратимів, пам’яті мужнього народу та вдячних нащадків…
Не забудемо… Не пробачимо….
Щомиті пам’ятатимемо, якою ціною дається нам кожен крок до Перемоги…
Вічний спокій та вічна пам'ять Андрію Тарковському!
