ВІЛЬНЯНСЬК ВІДЗНАЧАЄ 185-РІЧЧЯ!
Наше рідне місто виникло як невелике село Софіївка орієнтовно у 1840 році у північній частині Таврійського степу у верхів’ях річки Вільнянки. Нижче гирла річки на Дніпрі знаходився поріг Вільний, такі назви природним об’єктам дали запорізькі козаки, що селилися в у наших краях з XVIІ століття. Софіївка згадується в офіційних документах з кінця 1850-х років як село Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
Село росло повільними темпами, у 1859 році тут нараховувалось 30 дворів і 177 мешканців. Невеликі глиняні хати під стріхою з соломи або очерету, багнюка на вулиці восени та весною – такий вигляд мала Софіївка. Ні лікарні тут не було, ані школи. Селяни наймались батраками до місцевих поміщиків Кривошея, Миргородського, Нестеля. Мали тут свої земельні володіння і німецькі та голандські колоністи Матерсен і Классен, які теж використовували найману працю софіївських селян.
Поступово розвивалась економіка, велась торгівля, зростав попит на товарну пшеницю. У 1870-х роках було прокладено Лозово-Севастопольску залізницю, яка пролягла через село, з’явилась залізнична станція, амбари для зберігання закупленого зерна. У цей же період у Софіївці засновано завод сільськогосподарських машин та реманенту Г.Классена, пізніше підприємство перейшло у власність його зятя Д.Нейфельда. Тут виготовлялись молотарки, жатки, сіялки, плуги та інше знаряддя. Біля заводу було побудовано два цегляних бараки для робітників, а у 1908 році - невелику початкову школу для робітників та їх дітей. Сам Генріх Нейфельд мав маєток у селі Петрівському та будинок у Софіївці. На початку ХХ ст. на заводі працювали 102 робітники. Частина селян орендували землю у місцевих поміщиків і вели своє господарство. У 1911 році в нашому населеному пункті мешкало 197 осіб.
Чудовою пам’яткою давнини у нашому місті є Свято-Володимирський храм, побудований у 1902 році на кошти поміщика Кривошея. За допомогою його ж підтримки 1913 року на території храму з’явилась церковно-парафіяльна школа, ця будівля є і сьогодні (донедавна тут було поштове відділення по вул. Соборній). Сам поміщик мешкав у будинку неподалік, де зараз розміщується магазин «Аврора» і зовнішній вигляд його не впізнати. Давньою є також і будівля колишньої райспоживспілки – на початку ХХ ст. це було помешкання купця Велька, а пізніше – магазин промислових товарів. На місці, де зараз знаходиться магазин «АТБ», була аптека власника Моргуліса, потім тут розміщувалась чайна місцевого комбінату громадського харчування (будівля не зберіглась).
Драматичні події охопили наш край у період революційних перетворень. Лише з четвертої спроби, у жовтні 1920 року, було встановлено радянську владу. Чавуноливарний завод Нейфельда націоналізували, у 1924 році він став називатись на честь великого українського поета - імені Т.Г. Шевченка. В 1926 році на підприємстві працювали 290 робітників, а у 1940 – 845. Сьогодні це - ТОВ «Науково-виробниче об’єднання “Ріст”», на його території збереглись старовинні корпуси. У 1924 році Свято-Володимирську церкву закрили, її приміщення використовували під зерносховище, а в 1928 році в ньому облаштували клуб, бані над храмом було знесено.
Внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи 1923 року був утворений Михайло-Лукашівський район Катеринославської губернії, куди входило і село Софіївка, а 10 грудня 1924 року центр району перенесено до Софіївки, район став Софіївським.
Відбувались кроки і в культурному житті: у 1920 році в Софіївці організовано бібліотеку, наступного року відкрито ще одну школу . Тепер у селищі діяли дві школи – Софіївська залізнична, яка була на утриманні шляхового культвідділу, тут навчались 29 учнів, та школа ім. Луначарського на 37 учнів, що перебувала на утриманні держави. З 1933 року в районному центрі регулярно виходила газета «Зоря комуни», яка пізніше дістала назву «Дніпровські вогні».
У 1932 році розпочалось будівництво нових житлових кварталів, з’явились вулиці Горького, Островського, Шевченка, Маяковського, Першотравнева, кілька двоповерхових будинків у центрі селища неподалік заводу. Після пуску Дніпрогесу Софіївка одержала електроенергію. У 1937 році відкрились дитячі ясла, пологовий будинок, почало демонструватись звукове кіно. У 1940 році було відкрито нову двоповерхову школу ( пізніше – ЗОШ №1).
У серпні 1935 року селище було перейменовано на Красноармійське, район входив до складу Дніпропетровської області. У лютому 1939 року утворилась Запорізька область, до неї увійшов і наш район, селище стало називатись Червоноармійське. А 3 листопада 1966 року наш населений пункт віднесено до категорії міст, він одержав назву Вільнянськ.
Використані джерела:
1.В. Супруненко. Имя на карте. Запоріжжя, 2008
2.Список населенных мест по сведениям 1859 г. Санкт-Петербург, 1863
3.Список населенных мест Александровского уезда. Екатеринослав, издание Екатеринославской губернской управы, 1911
4.Справочная книга Екатеринославской епархии за 1913 год. Екатеринослав, 1914
5.Постанови ВУЦВК від 07.03.1923 та від 10.12.1924
6.Матеріали Запорізького обласного державного архіву
7.Матеріали Вільнянського краєзнавчого музею
