Хвилина мовчання! Зупиніться...
Увага, щодня о 9-ій годині ранку у Вільнянській громаді оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання.
Просимо Вас зупинитися, відкласти справи і подумки згадати дорогих Вам людей - цивільних і військових - які загинули під час війни росїі проти України. Згадайте нашого захисника – Артема Землякова, якому б сьогодні виповнилося 30 років та війна забрала життя!
Земляков Артем Геннадійович, 5 грудня 1995 року народження, народився і виріс в Одеській області, але своє дитинство провів у місті Вільнянську зі своєю родиною. До нашого міста родина переїхала ще в 2004 році. У 2011 році закінчив 9 класів Вільнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2.
Вчителі згадують, що Артем був добрим, чуйним, старанним, товариським, готовим завжди допомогти та підставити своє широке плече. Відповідальний хлопець ще в школі мріяв стати конструктором.
Після здобуття середньої освіти, вступив до Запорізького авіаційного коледжу за спеціальністю оператор станків з програмування. Повну вищу освіту здобув у "Харківському авіаційному інституті", де навчався на факультеті систем управління літальних апаратів. Строкову службу в армії проходив в національній гвардії України у військовій частині 3026. Працював інженером на акціонерному товаристві “Мотор Січ”.
Призваний на військову службу під час мобілізації 5 липня 2022 року Запорізьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Запорізької області. У військовій частині А 1126 Земляков Артем був старшим оператором 1 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів.
Не стало старшого солдата Артема Геннадійовича біля населеного пункту Новопавлівки Покровського району Донецької області 21 грудня 2024 року під час виконання бойового наказу по захисту Батьківщини. Він загинув як Герой, до останньої миті, виконуючи свій військовий обов’язок на передовій. Рідна українська земля прийняла його у свої обійми, щоб навіки зберегти пам’ять про гідного сина.
У Землякова Артема залишились дружина - Інна Олегівна, мама - Наталія Геннадіївна, батько - Геннадій Васильович, сестра - Єлизаветта Геннадіївна, бабусі - Павліна Василівна та Зінаїда Петрівна та дідусь Андрій Іванович.
Хвилина мовчання - це прояв поваги та вдячності. Вшануймо наших співгромадян, будьмо гідними наших захисників і захисниць!
Слава Україні!
