СЕРГЄЄВ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ
(03.10.1988 - 17.01.2025)
Володимир Сергєєв провів дитинство та роки навчання у рідному серцю Вільнянську. Успішно закінчив Вільнянську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 3 (нині — ліцей «Успіх»). Вчителька молодших класів Ірина Дмитренко згадує Володимира як розумного, привітного та доброзичливого хлопця, який мав авторитет серед однокласників. Вова цікавився спортом, багато читав і завжди приходив на допомогу іншим. Мав здібності як до точних, так і до гуманітарних наук, гарно декламував вірші. Однокласники щиро любили Володимира й брали з нього приклад.
Володимир Сергєєв закінчив Вільнянську музичну школу за класом гри на баяні. Захоплювався автосправою — за звуком автомобіля міг визначити несправну деталь. Завжди був підтримкою та опорою для матері Тетяни: мав «золоті руки», умів усе зробити й полагодити в домі. У 2006 році Володимир продовжив навчання у Класичному приватному університеті за спеціальністю «Менеджер з правового забезпечення підприємств». Після завершення навчання працював майстром виробничого навчання у Вільнянському професійному ліцеї. Перед повномасштабним вторгненням останнім місцем його роботи був Міжнародний аеропорт «Запоріжжя», де він працював у транспортній службі обслуговування.
У жовтні 2024 року Сергєєв Володимир Сергійович був призваний Вільнянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Запорізької області. Володимир Сергійович пройшов навчання у Дніпропетровській області та проходив службу у військовій частині А7400 на посаді стрільця — номера обслуги 3-го кулеметного взводу роти вогневої підтримки.
А вже 17 січня 2025 року, під час виконання обов’язків військової служби в районі населеного пункту Свердлікове Курської області, внаслідок артилерійського обстрілу Володимир отримав поранення, несумісні з життям, і вважався зниклим безвісти. Рідні, близькі та вся громада жили надією на його повернення.
На жаль, найстрашніше підтвердилося — під час обміну між військовополоненими тіло нашого захисника було повернуто родині. Війна забирає найкращих — мужніх, відданих, добрих і сильних духом людей. Сергєєв Володимир був саме таким.
Життя Володимира — це приклад вірності присязі, любові до України та справжньої мужності. У захисника залишилися рідні: дружина – Таїсія, син –Андрій, мама – Тетяна, вітчим – Сергій, брат – В’ячеслав, бабуся – Людмила.
