Вільнянська громада в скорботі – втратила молодого захисника
Вільнянська громада зазнала непоправної втрати — у бою за Україну загинув наш земляк, мужній воїн, старший солдат Дмитро Валентинович Артьомов (27 січня 1993 — 11 лютого 2026).
Дмитро народився і виріс у рідному Вільнянську. Тут минули його дитинство й юність. Він навчався у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 4 (нині — ліцей «Світоч»), згодом здобув фах у Запорізькому авіаційному коледжі ім. О. Г. Івченка за спеціальністю «ливарник чорних і кольорових металів». Працював верстатником на запорізькому заводі «Мотор Січ», сумлінно виконуючи свою справу.
Дмитро був життєрадісним, добрим і відкритим, любив свою родину, спорт, а особливо – футбол. У його очах завжди жила віра в краще, у мирне майбутнє для своєї донечки.
24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, він став на захист Батьківщини. Був призваний Вільнянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Запорізької області. Служив оператором радіолокаційної станції 1 взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А 4053.
Старший солдат Дмитро Артьомов залишався вірним військовій присязі до останнього подиху. 11 лютого 2026 року він загинув під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника в районі населеного пункту Шевченкове Куп’янського району Харківської області.
За віддану службу українському народові Дмитро був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Захиснику України» (№ 1335 від 15.08.2024) та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» (№ 60 від 10.01.2024).
Без єдиного сина залишилися батьки — Наталія Вікторівна та Валентин Іванович. Без люблячого чоловіка — дружина Вікторія. Без турботливого тата — маленька донечка Варвара, якій лише п’ять років.
Його життя обірвалося занадто рано, але його подвиг житиме вічно. Дмитро віддав найцінніше — своє життя — за свободу та незалежність України, за мирне небо над Вільнянською громадою, за майбутнє кожної української дитини.
Класний керівник Оксана Савченко згадує Дмитра Артьомова з особливим теплом: ввічливий: він завжди мав добре слово для кожного. Стриманий: його внутрішня дисципліна викликала повагу ще за шкільною партою. Щирий: у його очах завжди бачила готовність прийти на допомогу. Тиха доброта: він допомагав без зайвих прохань і ніколи не чекав на подяку. Його сила була у неймовірній вихованості, доброті та вмінні поважати оточуючих.
Вільнянська міська рада висловлює щирі співчуття родині та близьким загиблого Героя. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами.
Світла і вічна пам’ять захиснику України — Дмитру Артьомову.
Герої не вмирають!
