Громада провела в останню путь нашого захисника
22 квітня Вільнянська громада з глибоким болем у серці попрощалася з нашим земляком, захисником України — Андрієм Миколайовичем Прокопенком. Міський голова Наталя Мусієнко та священнослужитель згадали життєвий шлях Андрія і висловили щирі співчуття його рідним та близьким.
Андрій Прокопенко народився 8 вересня 1976 року. Навчався у загальноосвітній школі № 2 (нині ліцей «Потенціал»). У 2011 році вступив до державного навчального закладу «Мелітопольський професійний ліцей залізничного транспорту» за професією «Електромонтер з обслуговування та ремонту пристроїв, сигналізації, централізації та блокування».
З юних років він був працьовитою, щирою та доброю людиною, завжди відкритою до людей і готовою підтримати близьких.
Своє життя він пов’язав із залізницею, багато років працював на Придніпровській залізниці, де зарекомендував себе як відповідальний і надійний працівник. Пройшов шлях від стрільця воєнізованої охорони до старшого стрільця команди швидкого реагування.
Ще у молоді роки проходив строкову службу у військово-морському флоті (у 1994 році), коком на кораблі у місті Сімферополі.
А у складний для України час, 21 грудня 2024 року, був призваний Шевченківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтрики на військову службу до частини А 4820 Донецької області та став на захист нашої держави.
Служив командиром відділення та пройшов навчання як оператор дронів у Новомосковську Дніпропетровської області. Вірно і мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну.
Під час служби зазнав численних поранень під час бойових дій у Донецькій області. Пройшов тривале лікування у госпіталях Миколаєва, Одеси, Дніпра, Кривого Рогу. На жаль, здоров’я, підірване війною, не витримало…
12 квітня 2026 року, перебуваючи на лікуванні у місті Дніпро, Андрій Миколайович відійшов у вічність.
Він був доброю, щирою людиною, душею компанії, люблячим сином і братом, опорою для рідних. Любив життя, цінував прості речі, захоплювався автомобільною справою.
Ірина Шпунер, класний керівник Андрія, згадує його з теплом у серці та світлою усмішкою. Вона говорить, що він був добрим, чемним і вихованим хлопчиком, щирим і дружелюбним, завжди старанним у навчанні та справах, які брався виконувати.
Висловлюємо щирі співчуття матері Наталії Михайлівні, брату Денису, рідним і близьким. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами.
22 квітня оголошено у Вільнянській громаді Днем жалоби. Світла пам’ять Андрію Прокопенку…Вічна слава Герою України…
